Майже все десятиліття українські землі були розділені: сучасні території Львівщини, Тернопільщини й Івано-Франківщини входили до складу Польщі, Чернівеччини — до Румунії, Закарпаття — до Чехословаччини, а Південь, Північ і Схід України потрапили під окупацію СРСР, що його очолював Йосип Сталін. Тоталітарна диктатура мала руйнівні наслідки для всіх сфер суспільного життя, зокрема і для культури. Життя мільйонів українців забрали Голодомор, який організувала влада, розкуркулення, депортація та примусова колективізація, репресії тих, кого партія назвала «ворогами народу», тобто інтелектуалів, митців, політичної еліти. На заміну модерністським течіям у мистецтві прийшов примітивний соцреалізм, де звеличували радянський лад; були створені численні спілки письменників, композиторів, художників, архітекторів. Так було покладено кінець стилістичним і художнім пошукам, встановлено цензуру, перервано контакти з діячами культури інших країн — і навіть з українськими емігрантами. На роль виразника «єдино правильних» поглядів на музику претендувала група молодих харків’ян, які об’єдналися в Асоціацію пролетарських музик України. 

‍

СРСР знищив ціле покоління української інтелігенції — плеяду митців і мисткинь, яких пізніше назвали розстріляним відродженням. Жертвами сталінського терору стали піснярі Костянтин Богуславський, Василь Ступницький, Павло Толстяков; композитори і фольклористи Василь Верховинець і Гнат Хоткевич; учені-музикологи Юрій Масютин (Юрмас) і Дмитро Ревуцький; хормейстери Олександр Горілий, Борис Левитський, Сергій Папа-Афанасопуло; оперний співак Михайло Донець. Майже цілим складом репресовано кобзарів Першої зразкової капели бандуристів і низку артистів інших кобзарських об’єднань.  

‍

Після нетривалого розквіту української культури в 1920-х роках радянська влада все ж накинула зашморг і почала жорстко контролювати митців.

‍

У музиці чи не найбільше постраждало саме хорове мистецтво, адже його ототожнювали з церковною музикою, яку радянська влада наполегливо викорінювала. Ідеологічні викриття, вилучення з капел хористів і хормейстерів із сумнівним соціальним походженням, заборони апробованих концертних програм, вимоги замінити музичну спадщину 20-х років ударними піснями та патріотичними одами коштом самофінансування призвели до деморалізації учасників хорового руху та масових ліквідацій професійних і аматорських капел.

‍

Артисти Українського національного хору, заснованого емігрантами в 1921 р.

‍

У цей час вражала музична культура Галичини. У міжвоєнний період Львів був центром музичного життя, розваг і відпочинку, куди західні вітри донесли традицію джазу. На концертних майданчиках панували танцювальні оркестри (джаз-бенди) і ревелєрси (чоловічі квартети з джазовим супроводом). Одним із перших виконавців розважальних творів у місті був джаз-колектив Леоніда Яблонського («Ябцьо-джаз»). До складу гурту також увійшли Богдан Весоловський, Степан Гумінілович, Анатолій Кос-Анатольський та Ірена Яросевич — студенти Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка. Серед перших творів популярного львівського бенду — «Параска», «Ти і твої чорні очі», «Прийде ще час».

‍

Окрім джазу, у Львові на ту пору набуває стрімкої популярності жанр «легкої пісні», а саме танго, що його майстерно удосконалили саме українські композитори. У міжвоєнному Львові у цьому жанрі працювали музиканти Ярослав Барнич, Богдан Весоловський, Орест Курочка, Володимир Тритяк; «ранні» Євген Козак і Анатолій Кос-Анатольський. Найвідомішою піснею цього жанру, що популярна і сьогодні, стала «Гуцулка Ксеня», яку написав 1934 року Ярослав Барнич.

‍

Відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа та таємного протоколу до нього СРСР і Німеччина поділили між собою сфери впливу в Європі. З початком Другої світової війни та німецькою агресією проти Польщі Радянський Союз не стояв осторонь, і вже 17 вересня 1939 року червоноармійці окупували західні землі України.

‍

Державний статус одержали Львівський театр опери та балету, консерваторія (згодом ім. М.Лисенка), капела «Трембіта», філармонія з симфонічним оркестром. Тепер СРСР диктував митцям, що та як їм створювати.

‍