У 80-х роках період «застою» досягнув свого апогею: всі обставини життя (придушення дисидентів, перегони озброєнь із країнами НАТО, економічна, а згодом і політична криза, активна русифікація населення, аварія на Чорнобильській АЕС і подальше замовчування трагедії з боку влади) призвели до невдоволення народів усесоюзним політичним курсом під час «перебудови», за якою послідували розпад Радянського Союзу і здобуття республіками незалежності. «Застій» і «перебудова» мали значний вплив на всі сфери життя.

‍

Щодо тогочасного українського мистецтва, то, попри всі репресивні заходи, постійну цензуру та загальний курс на русифікацію населення, українська музична спадщина все ж існувала в андеграундному форматі, а її виконавці, котрі грали музику «у підвалах», мали вузьке коло прихильників. Це була музика протесту: гурти не дотримувалися тодішніх правил і приписів, а шукали нового звучання та творили на перетині різних стилів і образів. Серед найвизначніших андеграундних гуртів 80-х: «Цукор — біла смерть», «999», «Жаба в дирижаблі».

‍

Сергій Едемський, акордеоніст гурту «Жаба в дирижаблі»

‍

Кульмінацією українського музичного піднесення став фестиваль «Червона рута» в Чернівцях 1989 року. Його тоді дивом змогли організувати під виглядом «культурно-просвітницької роботи з молоддю». Концепцію фестивалю розробили Анатолій Калениченко, Іван Малкович, Тарас Мельник, Олег Репецький і Кирило Стеценко. Саме ця подія національного масштабу стала як нечуваним викликом владі, так і одним із перших кроків до незалежності України в культурній площині, без нав’язаних наративів про меншовартість української музики, придатної лише для жартівливого репертуару та примітивних народних тем.

‍

Фестиваль «Червона рута» 1989 року в Чернівцях став кульмінацією українського музичного піднесення, демонструючи незалежність української музики і ставши першим кроком до культурної незалежності України.

‍

1989 року зі сцени в Чернівцях лунали пісні з недвозначним політичним підтекстом. Фестиваль «Червона рута» відкрив дорогу до популярності гуртам «Сестричка Віка», «Брати Гадюкіни», «Воплі Відоплясова», «Кому вниз», а також виконавцям — Марічці Бурмаці, Андрієві Миколайчуку, Вікторові Морозову, Тарасові Чубаю та багатьом іншим. У репертуарі артистів були авторські та популярні пісні. Ба більше, звучав справжній модерний рок. Тоді ж уперше публічно прозвучав Державний гімн України у виконанні кобзаря Василя Жданкіна. На фестивалі лунали антирадянські заклики і повсюди була українська символіка, що спричинило занепокоєння з боку державного апарату, а також вилучення синьо-жовтої атрибутики і побиття міліцією львівських студентів. Це, власне, призвело до заборони фінального концерту.

‍

Василь Жданкін, володар гран-прі молодіжного музичного фестивалю «Червона рута», Чернівці, вересень 1989 р.

‍

Попри все, «Червона рута» 1989 року об’єднала талановитих музикантів. Не лише в Україні, а й у світі почули сучасну українську пісню, сповнену глибокого патріотичного змісту.

‍