Перша світова війна. Україна перебуває в епіцентрі воєнних дій, українці воюють з обох боків — у лавах армій російської імперії та Австро-Угорщини — і мріють про власну державу, яка б захищала їхні національні інтереси. 1914 року у Львові утворено Головну Українську Раду — єдиний об’єднаний представницький орган українців, що незабаром висунув ідею створення українського національного військового формування у складі австро-угорської армії. Йдеться про Легіон Українських січових стрільців (УСС), до якого ввійшли 2,5 тисячі українців.

‍

1917-го,коли визвольні змагання охопили й Наддніпрянщину, Січові стрільці створили одну з найбоєздатніших армій Української Народної Республіки. Це були люди освічені і творчо обдаровані. Вони створили багато пісень, присвячених українській національно-визвольній боротьбі першої половини XX століття, на взірець козацьких. Ці твори відразу ставали народними та поширювались у різних варіантах. У них переважали патріотичні мотиви, бриніла туга за рідними та домівкою.

‍

Левко Лепкий (1888-1971 рр.), підхорунжий Українських січових стрільців, художник, поет, автор стрілецьких пісень

‍

Серед найвідоміших авторів стрілецьких пісень — старшина УСС, художник і композитор Левко Лепкий («Чуєш, брате мій» у співавторстві з братом Богданом Лепким), композитор-диригент Михайло Гайворонський («Гей, там на горі Січ іде»), поет і прозаїк Роман Купчинський («Ой там при долині»). Гімном Січових стрільців є відома сьогодні на весь світ пісня «Ой у лузі червона калина», яку написав поет, театрально-музичний критик і режисер Степан Чарнецький.

‍

У буремні часи всесвітнього протиборства та великих змін українці відстоювали своє право на незалежність.

‍

1917 року було проголошено Українську Народну Республіку, яка всіляко прагнула до утвердження нашої держави на мапі світу. Хоч би хто очолював нашу тодішню країну — Центральна Рада, Гетьманат (після перевороту 1918 року ненадовго постала Українська Держава) чи Директорія, яка відродила УНР, — усі докладали максимум зусиль до національно-культурного піднесення. Так, у серпні 1918-го за сприяння Гетьмана Павла Скоропадського було утворено перший мистецький професійний колектив — Кобзарський хор під керівництвом бандуриста Василя Ємця. А в січні 1919 року за дорученням голови Директорії УНР Симона Петлюри було засновано Українську республіканську капелу для просування ідеї незалежної України та популяризації української музичної культури за кордоном.

‍

Українська республіканська капела у Базелі разом із головою дипломатичної місії УНР у Швейцарії Миколою Васильком

‍

Серед композиторів декади не можна оминути увагою Миколу Лисенка. Завдяки йому зростає інтерес до обробки народних пісень. Плеяда молодих українських композиторів, послідовників М. Лисенка, почала шукати нові шляхи опрацювання народних пісень і створення власних хорових творів на їх основі. Композитори прагнули виявити і розкрити внутрішні якості народної пісенності. Аранжування стає індивідуальною композиторською інтерпретацією народних творів. Так спадщина музичного мистецтва збагатилася різножанровими музичними творами на вірші українських поетів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Олександра Олеся, низкою дитячих опер на лібрето українських казок, а також опер на історичну та народну тематику. 

‍

Вершиною розвитку обробок українських пісень стала творчість Миколи Леонтовича, а його унікальна композиція «Щедрик», що завдяки світовим гастролям Української республіканської капели сьогодні повсюди відома як «Carol of the Bells», — це справжня візитівка й окраса музичної дипломатії Української держави.

‍